Івано-Франківський Драмтеатр

Франківський драмтеатр у своїй новітній історії має реноме одного з найцікавіших театральних колективів України. Сьогодні тут під керівництвом Ростислава Держипільського працює зіркова команда акторів – Ірма Вітовська, Олексій Гнатковський, Роман Луцький, Іван Бліндар, Надія Левченко, Марія Стопник.

Театр має шість сценічних майданчиків – головна сцена, сцена на сцені, камерна сцена, сцена-підвал, сцена-межа, сцена-фоє та унікальний досвід освоєння нестандартних локацій, бо актори Франківського драмтеатру грали вистави на горі Попіван, у Чорнобильській зоні, на майданах невеличких міст, у замках, музеях і палацових комплексах.

Приміщення театру збудоване 1980 року за типовим проєктом (схоже є, скажімо, в Сумах та у Сімферополі) у стилі конструктивізму, який європейські архітектори називають бруталізмом. Однак серед команди театру побутує інший термін – «гуцульський модернізм», і він абсолютно виправданий, бо створене місцевими гуцульськими майстрами внутрішнє оформлення театру отримало найвищу відзнаку України – Шевченківську премію. А 2019-го косівську керамміку внесено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО, а у фоє театру є ексклюзивне керамічне панно у стилістиці косівської кераміки.

У різні часи в театрі працювали геніальні – відомі і менш відомі загалові – митці, зокрема, першим диригентом театру був композитор Ярослав Барнич, художниками театру у різні часи були Міліція Симашкевич – учениця Вадима Меллєра, головного художника театру Леся Курбаса «Березіль», згодом – Данило Нарбут, син легендарного художника Григорія Нарбута – автора грошових знаків і поштових марок Української Народної Республіки.

Івано-Франківський театр завжди відзначався безпрецедентністю творчих «вибухів», які час від часу нагадували українському культурному світу про активну мистецьку позицію колективу. Такими подіями у різні часи були «Роксолана» Л.Забашти (режисер – В.Смоляк.), яку показали 700 разів, «Плаха» Ч. Айтматова, «Тіні забутих предків» за М.Коцюбинським, «Іуда Іскаріотський» Л.Андрєєва (режисер – І. Борис). А в час повномасштабного вторгнення росії в Україну Театр окрім показу вистав створив гуманітарний логістичний центр «Рух опору – Рух допомоги» для підтримки ВПО та воїнів ЗСУ.

2008 року Театр очолив Ростислав Держипільський. Розпочавши роботу над сценічною трилогію за творами Марії Матіос «Солодка Даруся» , «Нація» , “…майже ніколи не навпаки…”, Ростислав Держипільський переформатував ритм і стиль роботи Франківського драмтеатру, який в очах творчої спільноти позбавився статусу «регіонального», став театром загальнонаціональної ваги та всеукраїнського звучання.

Одночасно з розбудовою театру за стандартами сучасних європейських принципів Театр долучився і до розбудови міста Івано-Франківська – як одного з найвпливовіших культурних центрів України (низка резонансних імпрез, фестивалі «Час Театру» та фестиваль актуального мистецтва «Porto Franko»). Триває активна гастрольна діяльність Франківського драмтеатру містами України та за океаном.

У своїх виставах за творами Матіос, Стефаника, Котляревського, Шекспіра, дослідженнями Вінценза і Шухевича, режисер тяжіє до умовного стилю «ґрунтового символізму», тобто його сценічні символи та метафори не запозичені ззовні, не сконструйовані на голому місці, а народжені та вирощені на суто національному культурному ґрунті і саме цей ґрунт насичує животворною енергією українські сценічні сюжети за творами класиків і сучасників. Держипільський без галасливих декларацій сповідує і лінію Леся Курбаса в українському театрі XXI століття – лінію курбасівського «образного перетворення», що вирізняє найкращі сценічні проєкти західних франківців.

Одночасно режисер Держипільський і його театр не цураються примхливих законів сучасного європейського театру, іронічна гра в такі закони і канони проступає в експериментальних постановках Р. Держипільського: «Hamlet» , «Модільяні», «Romeo&Juliet». Європейські за зовнішньою сценічно формою та суто українські за своєю внутрішньою суттю, ці постановки високо оцінили як українські, так і європейські театральні фахівці. Зокрема, видатний британський шекспірознавець Майкл Добсон зізнався, що Івано-Франківська сценічна версія неоопери «Hamlet» – серед найкращих, які йому довелося бачити на театральній мапі цілого світу…

Розбудова нового українського театру у новому часі неможлива без формування творчої групи театральних побратимів. Держипільському вдалося створити трупу зірок, трупу акторів-лідерів та команду однодумців.

Франківський театр став «театром відчинених дверей» і для найпопулярніших сучасних світових та українських режисерів: Стас Жирков, Максим Голенко, Жюль Одрі (головний режисер театру у 2018-2020 рр.), Роза Саркісян, Міхай Тарна, Майя Клечевська, Бразіс Йокубас.

Програмна лінія театру за останні роки – “Театр у зоні доступу”. Колектив гастролює як в самій Україні, виснаженій війною, так і за кордоном, в селах і містечках Прикарпаття, у визволених містах опаленого війною сходу, у розташуваннях ЗСУ. Театр працює з ветеранами і волонтерами українсько-російської війни. Код творчої і громадської місії театру – це, насамперед, український патріотизм, що не передбачає ніяких компромісів.

У свій 85-й ювілейний театральний сезон Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка обрав європейський вектор, запросивши до співпраці найкращих режисерів України і Європи.

85-й театральний сезон

Репертуар

Товари

Політика конфінденційності