ЕДІП

Відгуки та обговорення

Бачив прем'єру. Агонь. Дуже своєрідне поєднання давньогрецької трагедії Софокла, галицького перекладу Франка, і деяких актуальних моментів сьогодення. З одного боку хотілось би може якось побачити чисту і оригінальну виставу Софокла. З іншого боку вийшло дуже круто. Shane MacGowan

Що ж, тепер я бачила все. 😁 Принаймні античну трагедію вживу, з багато в чому витриманими канонами древньогрецького театру, уявляєте? А це немало-небагато. Повернулась із прем'єри "Едіп" Франківського драмтеатру. Про емоції мало можу сказати, такий своєрідний ступор від побаченого і якась насолода. Це було "о-го-го крутезно"! Розкішно-унікально-яскрава постановка, підтвердять ті, хто сьогодні це бачив. Ще в університеті, вивчаючи античну літературу і читаючи оті пафосні нагнітальні трагедії, намагалась уявити, як воно виглядало. Сьогодні відчула й побачила. "Едіп" - це маг-не-тич-но. Якоюсь напівкосмічною магією оповита вся ця постановка. Наче знаходишся в капсулі часу, і тебе хвилями кидає то понад 2000 років назад, то в сучасність, то знов туди. Турбулентність іноді зашкалює. Картинка то статична, то шалено динамічна, ці контрасти вражають. Музика обплітає, як сітями. Взагалі сценографія філіганно досконала як на мій смак. Ти просто дві години бачиш довершено ідеальну візуалізацію ідеї Софокла. До мурах іноді пробирала гармонія декорації, тіні, кольору, костюма, пози, жесту. Космічно й магнетично, повторюсь. "Едіп" - це багато про що. Це про Владу як насолоду, як тягар, як відповідальність, як небезпеку. Влада - це важка корона, яку часом треба довго і виснажливо тримати над головою, втомленою головою. Вдада - це маски. Але це й бальзам для самолюбства. Це ноша і це мрія. "Едіп" - це про Натовп. У всі часи він однаковий: сірий, крикливий, невдячний, як 2000 років тому, так і у XXI ст. Закон "Король помер - хай живе король" - вічний. "Едіп" - це про Фатум. Куди не втікай - дожене. Це про Правду, яка часто буває не полегшенням, а нестерпним тягарем, лавиною, що знишує. " Едіп" - це про Темряву, яка відкриває очі і дає істинне прозріння. Про акторів. Едіп, Oleksiy Gnatkovskiy, Ви взагалі вмієте грати зле? Ні, кожна роль - це новий океан. Едіп - це магічно, глибочезно і віртуозно. Дуже люблю Вашу гру очима і обличчям, зазвичай вони забирають всю увагу. А сьогодні їх не було, сьогодні була Маска. Тому нині царював Голос. Який же це був голос! Обгортав, хвилював, мінився тонами-півтонами, шептав-дзвенів-лився-тягнувся. Попід шкіру. Буквально купалась у Вашому Голосі цілу постановку. Гіпнотично. Браво! Yuriy Khvostenko, вражаюче точне попадання в такі різностатеві й різнопланові образи. Майстерність, гідна Софокла. Pavlo Kilnytskyy, люблю Вас, і корінного гуцула, і Креона, і гібридно-кацапського посланця Корінфу. І ще окремо про мову Франка. Барвисту, шовкову, досконалу. "Едіп" - це не вистава емоцій, це вистава ідей. Хочете думати і не спати, як я 😁 - ідіть. Але перед тим прогляньте міф про Едіпа, бодай у Вікіпедії, і прочитайте "Едіпа" Софокла у перекладі Франка, тоді відчуття вам гарантовано вибухові! БРАВО! ДЯКУЮ! Оксана Рябініна

Сьогодні весь день ще по-іншому розкриваються грані цієї безумовно унікальної постановки. Однозначно треба дивитись ще раз. Актори - ну просто невпізнавані вчора були, магія якась! Оксана Рябініна

Після кожноі вистави я кажу собі: «Ну все, це було найкраще, що я бачила!» А ні, кожного разу ви підіймаєте свій рівень все вище і вище! Талант! Браво усім!👏🏻👏🏻👏🏻 Oksana Fedoruk