Франківський драмтеатр у своїй новітній історії має реноме одного з найцікавіших театральних колективів України. Сьогодні тут під керівництвом Ростислава Держипільського працює зіркова команда акторів – Ірма Вітовська, Олексій Гнатковський, Роман Луцький, Іван Бліндар, Надія Левченко, Марія Стопник.
Театр має шість сценічних майданчиків – головна сцена, сцена на сцені, камерна сцена, сцена-підвал, сцена-межа, сцена-фоє та унікальний досвід освоєння нестандартних локацій, бо актори Франківського драмтеатру грали вистави на горі Попіван, у Чорнобильській зоні, на майданах невеличких міст, у замках, музеях і палацових комплексах.
Приміщення театру збудоване 1980 року за типовим проєктом (схоже є, скажімо, в Сумах та у Сімферополі) у стилі конструктивізму, який європейські архітектори називають бруталізмом. Однак серед команди театру побутує інший термін – «гуцульський модернізм», і він абсолютно виправданий, бо створене місцевими гуцульськими майстрами внутрішнє оформлення театру отримало найвищу відзнаку України – Шевченківську премію. А 2019-го косівську керамміку внесено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО, а у фоє театру є ексклюзивне керамічне панно у стилістиці косівської кераміки.
У різні часи в театрі працювали геніальні – відомі і менш відомі загалові – митці, зокрема, першим диригентом театру був композитор Ярослав Барнич, художниками театру у різні часи були Міліція Симашкевич – учениця Вадима Меллєра, головного художника театру Леся Курбаса «Березіль», згодом – Данило Нарбут, син легендарного художника Григорія Нарбута – автора грошових знаків і поштових марок Української Народної Республіки.
Івано-Франківський театр завжди відзначався безпрецедентністю творчих «вибухів», які час від часу нагадували українському культурному світу про активну мистецьку позицію колективу. Такими подіями у різні часи були «Роксолана» Л.Забашти (режисер – В.Смоляк.), яку показали 700 разів, «Плаха» Ч. Айтматова, «Тіні забутих предків» за М.Коцюбинським, «Іуда Іскаріотський» Л.Андрєєва (режисер – І. Борис). А в час повномасштабного вторгнення росії в Україну Театр окрім показу вистав створив гуманітарний логістичний центр «Рух опору – Рух допомоги» для підтримки ВПО та воїнів ЗСУ.
2008 року Театр очолив Ростислав Держипільський. Розпочавши роботу над сценічною трилогію за творами Марії Матіос «Солодка Даруся» , «Нація» , “…майже ніколи не навпаки…”, Ростислав Держипільський переформатував ритм і стиль роботи Франківського драмтеатру, який в очах творчої спільноти позбавився статусу «регіонального», став театром загальнонаціональної ваги та всеукраїнського звучання.
Одночасно з розбудовою театру за стандартами сучасних європейських принципів Театр долучився і до розбудови міста Івано-Франківська – як одного з найвпливовіших культурних центрів України (низка резонансних імпрез, фестивалі «Час Театру» та фестиваль актуального мистецтва «Porto Franko»). Триває активна гастрольна діяльність Франківського драмтеатру містами України та за океаном.
У своїх виставах за творами Матіос, Стефаника, Котляревського, Шекспіра, дослідженнями Вінценза і Шухевича, режисер тяжіє до умовного стилю «ґрунтового символізму», тобто його сценічні символи та метафори не запозичені ззовні, не сконструйовані на голому місці, а народжені та вирощені на суто національному культурному ґрунті і саме цей ґрунт насичує животворною енергією українські сценічні сюжети за творами класиків і сучасників. Держипільський без галасливих декларацій сповідує і лінію Леся Курбаса в українському театрі XXI століття – лінію курбасівського «образного перетворення», що вирізняє найкращі сценічні проєкти західних франківців.
Одночасно режисер Держипільський і його театр не цураються примхливих законів сучасного європейського театру, іронічна гра в такі закони і канони проступає в експериментальних постановках Р. Держипільського: «Hamlet» , «Модільяні», «Romeo&Juliet». Європейські за зовнішньою сценічно формою та суто українські за своєю внутрішньою суттю, ці постановки високо оцінили як українські, так і європейські театральні фахівці. Зокрема, видатний британський шекспірознавець Майкл Добсон зізнався, що Івано-Франківська сценічна версія неоопери «Hamlet» – серед найкращих, які йому довелося бачити на театральній мапі цілого світу…
Розбудова нового українського театру у новому часі неможлива без формування творчої групи театральних побратимів. Держипільському вдалося створити трупу зірок, трупу акторів-лідерів та команду однодумців.
Франківський театр став «театром відчинених дверей» і для найпопулярніших сучасних світових та українських режисерів: Стас Жирков, Максим Голенко, Жюль Одрі (головний режисер театру у 2018-2020 рр.), Роза Саркісян, Міхай Тарна, Майя Клечевська, Бразіс Йокубас.
Програмна лінія театру за останні роки – “Театр у зоні доступу”. Колектив гастролює як в самій Україні, виснаженій війною, так і за кордоном, в селах і містечках Прикарпаття, у визволених містах опаленого війною сходу, у розташуваннях ЗСУ. Театр працює з ветеранами і волонтерами українсько-російської війни. Код творчої і громадської місії театру – це, насамперед, український патріотизм, що не передбачає ніяких компромісів.
У свій 85-й ювілейний театральний сезон Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка обрав європейський вектор, запросивши до співпраці найкращих режисерів України і Європи.
Репертуар
- «ДВАНАДЦЯТА НІЧ, або Що захочете!» 2019 - Діюча
- «НАВІЩО ЛЕМУРУ ХВІСТ ЧУПАКАБРИ?» 2020 - Архівна
- «БАБИН ЯР» 2021 - Архівна
- «СЛАВА ГЕРОЯМ» 2016 - Діюча
- «КАСТИНГ, або Хто хотів люстрації?» 2014 - Архівна
- «ТРИ СЕСТРИ» 2013 - Архівна
- «ЕДІП» 2020 - Архівна
- «ЗА ДВЕРИМА БАЖАНЬ» 2016 - Архівна
- «ЧИ ПАДАЄ ВЛІТКУ СНІГ?» 2018 - Архівна
- «ТЕАТР» 2012 - Архівна
- «БІЙ ЗА УКРАЇНУ» 2022 - Діюча
- «ПРИСТРАСТІ ТІЛЯ» 2017 - Архівна
- «ГОГОЛЬ-КАБАРЕ» 2020 - Діюча
- «КАЛІГУЛА» 2019 - Діюча
- «ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ» 2015 - Діюча
- «ВСІ МИШІ ЛЮБЛЯТЬ СИР» 2015 - Діюча
- «ШЛЮХА» 2009 - Діюча
- «МАДАМ ЕЛЕН» 2020 - Архівна
- «ПРОДАВЕЦЬ ДОЩУ» 2019 - Діюча
- «НАВЕРНЕНИЙ ГРІШНИК» 2021 - Діюча
- «...МАЙЖЕ НІКОЛИ НЕ НАВПАКИ» 2012 - Діюча
- «ПО ЩУЧОМУ ВЕЛІННЮ» 2013 - Діюча
- «ЯК СЛОН ХОРТОН ВИСИДЖУВАВ ЯЙЦЕ» 2018 - Діюча
- «КРАСУНЯ І ЧУДОВИСЬКО» 2016 - Діюча
- «ВОНА-ЗЕМЛЯ» 2017 - Діюча
- «ТАКСИСТ-2, або Кохання на швидкості» 2012 - Діюча
- «ЗАРОБІТЧАНКИ, або Мамо, повернись...» 2011 - Діюча
- «НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН» 2017 - Архівна
- «ЛЮБОВ ДО ГРОБУ» 2018 - Діюча
- «ДОН КІХОТ» 2023 - Діюча
- «ПІДСТУПНІСТЬ І КОХАННЯ» 2023 - Діюча
- «ОЦЕ ТАК АННА..!» 2015 - Діюча
- «АЛАДДІН І ЧАРІВНА ЛАМПА» 2020 - Діюча
- «КАР'ЄРНІ ІГРИ» 2015 - Діюча
- «FELIX AUSTRIA» 2019 - Діюча
- «ГОТЕЛЬ ДВОХ СВІТІВ» 2013 - Діюча
- «ЛІСОВА ПІСНЯ НА ПОЛІ КРОВІ» 2022 - Діюча
- «КОТИГОРОШКО» 2023 - Діюча
- «ЕНЕЇДА» 2014 - Діюча
- «ВОВЧИХА» 2022 - Діюча
- «ТАК ЗВАНА ЛЮДЯНІСТЬ У БОЖЕВІЛЛІ» 2024 - Діюча
- «ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЄ» 2021 - Діюча
- «НАПОЛЕОН І КОРСИКАНКА» 2024 - Діюча
- «ЗАНАДТО ОДРУЖЕНИЙ ТАКСИСТ» 2009 - Діюча
- «ПОПЕЛЮШКА» 2021 - Діюча
- «МОДІЛЬЯНІ» 2018 - Діюча
- «HAMLET» 2017 - Діюча
- «ЗІВ'ЯЛІ КВІТИ ВИКИДАЮТЬ» 2023 - Діюча
- «НАЦІЯ» 2010 - Діюча
- «ГУЦУЛКА КСЕНЯ» 2018 - Діюча
- «КОХАННЯ З ПРИСМАКОМ ДОЩУ» 2015 - Діюча
- «ІНТИМНА ЗОНА» 2017 - Діюча
- «ДЗЯДИ» 2023 - Діюча
- «МЕРТВІ БЕЗ ПОХОВАННЯ» 2023 - Діюча
- «У ДЖАЗІ ТІЛЬКИ ДІВЧАТА» 2022 - Діюча
- «GOLDEN CHICK / Золоте Курча» 2020 - Діюча
- «ВЕНЕРА В ХУТРІ» 2024 - Діюча
- «СВАТАННЯ НА ГОНЧАРІВЦІ» 2022 - Діюча
- «ROMEO & JULIET» 2021 - Діюча
- «1975» 2024 - Діюча
- «ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ» 2017 - Діюча
- «СОЛОДКА ДАРУСЯ» 2008 - Діюча
- «ШАРІКА, або КОХАННЯ СІЧОВОГО СТРІЛЬЦЯ» 2022 - Діюча
- «КАЙДАШЕВЕ СІМʼЯ» 2024 - Діюча
- «ЗМІШАНІ ПОЧУТТЯ» 2016 - Діюча
- «ТОЙ, ХТО ПЛАТИТЬ» 2017 - Діюча
- «АЛЛО» 2024 - Діюча
- «ЛЮДИНА З ДОВГОЮ ТІННЮ» 2021 - Діюча
- «НІЧ НА ПОЛОНИНІ» 2023 - Діюча
- «ІНТЕРВʼЮ З БОГОМ» 2023 - Діюча
- «СТАНЦІЯ, або Розклад бажань на завтра» 2019 - Діюча
- «НАТАЛКА ПОЛТАВКА» 2024 - Діюча
- «КОЛЯДА ТА Й ПЛЄС ...ізпрежди віка...» 2019 - Діюча