83-й театральний сезон

Ми не знали, що це неможливо. Тому зробили...

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка відсвяткував 80-ліття з часу «офіційного» заснування та прем’єрної постановки – ліричної драми про життя радянської інтелігенції «Платон Кречет» О.Корнійчука. Насправді прив’язуватись до 1939 року, коли після окупації Західної України радянська влада повсюдно «відкривала» театри, не дуже правильно, бо за одним із архівних документів, ще 1934 року на наших землях гучно святкували 100-річчя Галицького театру.

1980 року Театр перейшов у нове приміщення, збудоване за типовим проєктом. Але унікальність будівлі театру – в ексклюзивному гуцульському оздобленні інтер’єру, в основі якого – керамічне панно в традиціях косівської кераміки, що внесена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Не всім відомо, що першим автором монументального оздоблення інтер’єру театру був геніальний митець Віктор Зарецький. Він двічі привозив до Івано-Франківська свої проєкти, але партійне керівництво їх відхилило зі зрозумілих причин – він був чоловіком дисидентки Алли Горської.

Не всі знають, що окрім геніального композитора Ярослава Барнича, котрий був першим диригентом театру, тут з 1945 по 1963 рік головною художницею працювала Міліція Симашкевич, перша жінка-художниця кіно і театру, учениця Вадима Меллєра – художника театру Леся Курбаса «Березіль».

Івано-Франківський театр завжди відзначався безпрецедентністю творчих «вибухів», які час від часу нагадували українському культурному світу про активну мистецьку позицію колективу. Такими подіями у різні часи були «Роксолана» Л.Забашти (режисер – В.Смоляк.), яку показали 700 разів, «Плаха» Ч. Айтматова, «Тіні забутих предків» за М.Коцюбинським, «Іуда Іскаріотський» Л.Андрєєва (режисер – І. Борис).

З 2008 року розпочинається нова сторінка життєдіяльності не тільки Франківського драмтеатру – його очолює Ростислав Держипільський.

Очоливши Франківський драмтеатр і розпочавши роботу над сценічною трилогію за творами Марії Матіос «Солодка Даруся» , «Нація» , “… майже ніколи не навпаки…”, Ростислав Держипільський переформатував ритм і стиль роботи Франківського драмтеатру, який в очах творчої спільноти позбавився статусу «регіонального»,  став театром загальнонаціональної ваги та всеукраїнського звучання.

Одночасно з розбудовою театру за стандартами сучасних європейських принципів Театр долучився і до розбудови міста Івано-Франківська – як одного з найвпливовіших культурних центрів України (низка резонансних імпрез, фестивалі «Час Театру» та фестиваль актуального мистецтва «Porto Franko»). Триває активна гастрольна діяльність Франківського драмтеатру містами України та за океаном.

Тим часом, художня палітра театру починає помітно вирізняти театр Ростислава Держипільського з- поміж багатьох інших, навіть найуспішніших театрів України.

У своїх виставах за творами Матіос, Стефаника, Котляревського, Чехова, Шекспіра, дослідженнями Вінценза і Шухевича, режисер тяжіє до умовного стилю «ґрунтового символізму», тобто його сценічні символи та метафори не запозичені ззовні, не сконструйовані на голому місті, а народжені та вирощені на суто національному культурному ґрунті і саме цей ґрунт насичує животворною енергією українські сценічні сюжети за творами класиків і сучасників. Держипільський без галасливих декларацій сповідує і лінію Леся Курбаса в українському театрі XXI століття –  лінію курбасівського «образного перетворення», що вирізняє найкращі сценічні проєкти західних франківців.

Одночасно режисер Держипільський і його театр не цураються примхливих законів сучасного європейського театру, іронічна гра в такі закони і канони проступає в експериментальних постановках Р. Держипільського: «Hamlet» , «Модільяні», «Romeo&Juliet». Європейські за зовнішньою сценічно формою та суто українські за своєю внутрішньою суттю, ці постановки високо оцінили як українські, так і європейські театральні фахівці. Зокрема, видатний британський шекспірознавець Майкл Добсон зізнався, що Івано-Франківська сценічна версія неоопери «Hamlet» – серед найкращих, які йому довелося бачити на театральній мапі цілого світу…

Розбудова нового українського театру у новому часі неможлива без формування творчої групи театральних побратимів. Держипільському вдалося створити трупу зірок, трупу акторів-лідерів та команду однодумців.

Франківський театр став «театром відчинених дверей» і для найпопулярніших сучасних світових та українських режисерів: Стас Жирков, Максим Голенко, Жюль Одрі (головний режисер театру у 2018-2020 рр.), Роза Саркісян, Міхай Тарна.

Програмна лінія театру за останні роки –  “Театр у зоні доступу”. Колектив гастролює як в самій Україні, виснаженій війною, так і за кордоном, в селах і містечках Прикарпаття, у визволених містах опаленого війною сходу, у розташуваннях ЗСУ. Театр  працює з ветеранами і волонтерами українсько-російської війни.  Код  творчої і громадської місії  театру – це, насамперед, український патріотизм, що не передбачає ніяких компромісів.

Репертуар

Товари

Товар Товар Товар Товар Товар
Квитки

Політика конфінденційності

Ми використовуємо файли cookies для оптимізації контенту і продуктивності сайту. Продовжуючи перебування, ви погоджуєтеся на використання файлів cookies. Ми не використовуємо файли cookies, які втручаються в вашу конфіденційність.

Прийняти